5 клас. ОТМ

5А и 5Г - 29 вересня

5Б и 5В - 6 жовтня

Урок №3

Лінія та силует у малюнку. Основні засоби графічної мови. Пляма. Силует. Ритм ліній і плям.

Лінія - один з художньо-виразних засобів зображення, основний графічний елемент лінійної графіки. Лінія активно використовується в накиданнях, ескізах, малюнках, в станковій графіці (офорті), карикатурі, шаржах, плакаті, живописі, архітектурі і дизайнерських проектах.

Лінії як такий в природі не існує, вона завжди умовна і є лише межею тих або інших площин форми. Використовуючи лінію, художник визначає форму і позначає її контури, виявляє об'єм і простір, змінюючи тональність, передає повітряну перспективу Будучи одним з головних технічних засобів композиції, лінія має художньо-виразні можливості. Вона може бути плавною, спокійною, співучою, вертикальною і горизонтальною, суцільною і переривистою, прямою і хвилястою, пересічною і паралельною, легкою і важкою і так далі. Використовуючи різноманітність цих найважливіших художньо-виразних засобів, художник, архітектор або дизайнер можуть передавати якнайтонші психологічні нюанси створюваної композиції. Товсті, жирні лінії обважнюють форму, створюючи враження ваги, маси. Вертикальні лінії викликають відчуття стійкості. Діагональні - динаміку. Горизонтальні - спокій, Криві лінії передають враження замкнутості або текучості. Пряма лінія в порівнянні з кривою виглядає жорсткішою, визначенішою. Така лінія більше використовується в кресленнях, а не в малюнку.

пряма лінія

хвиляста лінія

ламана лінія

Силует. Коли увечері ми йдемо вулицею і десь зі сторони падає світло, ми бачимо свою тінь, також можна побачити тінь будинку, дерева, будь-якого предмета, тоді ми говоримо, що бачимо не лише людину, дерево, дім, але і їх силуети.. Спостерігаючи такі зображення в навколишньому середовищі, люди і самі почали створювати силуетні образи. Мистецтво силуету відоме ще з часів сивої давнини. Так, у печерах Африки було знайдено силуети мисливців, які полюють на диких звірів. І створені ці наскельні розписи в епоху неоліту. Силуетні зображення були широко відомі в Стародавньому Китаї, Японії. В Європі ж мистецтву силуету набуло поширення у XVIII ст..завдяки дуже цікавій історії. Якось один бідний французький художник вирішив написати листа генеральному контролеру фінансів Е. де Силуету і попросити у нього допомоги. І тільки-но він вивів його прізвище, як перо зробило кляксу. На одну лише мить художник зажурився, а потім його рука швидко перетворила кляксу на тінь, яка нібито впала на папір від постаті міністра фінансів. Лист так і не був написаний, але малюнок міністр все ж отримав. З цього часу подібні пласкі однотонні зображення фігур стали називати силуетами. Що ж таке силует?

Силует – площинне однотонне зображення постаті або предмета, форма яких зарисовується тільки контуром.

силуетний малюнок на білому папері чорною тушшю

Контур – лінія, яка окреслює форму предмета. Вони не лише виділяють форму, а й передають різні властивості зображення: розмір, конструкцію, рухи. Якщо замкнутою лінією окреслити пляму, то одержимо силует, тобто характерний обрис предмета, подібний до його тіні. Звичайно силует виконується чорною тушшю на білому, витинається з темного паперу й наклеюється на ясне тло, а може бути й навпаки. При створенні силуетних зображень велике значення має підбір кольору тла.

контурний малюнок на чорному папері білою фарбою

Домашнє завдання:

1. Намалювати простим олівцем їжачка, клубочок ниток, гілку дерева взимку. Поясніть, який вид ліній ви використовували.

2. Чорною креслярською тушшю намалювати будь-яку силуетну роботу.

5А и 5Г - 15 вересня

5Б и 5В - 22 вересня

Урок №2 Графіка як вид образотворчого мистецтва. Основні засоби графічної мови. Точка. Лінія. Штрих. Фактура. Різний характер ліній

В перекладі з грецької «графіка» означає «пишу», «малюю». Графіка включає малюнок, виконаний олівцем, пензлем, вуглиною на папері, або друковані твори, що ґрунтуються на малюнку. Вона має власні зображувальні засоби. Але згодом, у процесі історичного розвитку, в графіку почав проникати колір, і ми вже відносимо до неї рисунок, виконаний кольоровою крейдою, пастеллю, кольорову графіку, кольорову гравюру, живопис акварельними та гуашевими фарбами. Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого - лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури. З-поміж якого, малюнок - це найдавніший вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскельному живописі неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина. З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини. В Давній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети (античний чорнофігурний вазопис, червонофігурний вазопис). З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.

Мова графіки та головні його виражальні засоби - це лінія, штрих, контур, пляма і тон. Бере активну участь у створенні загального враження від твору графіки білий аркуш паперу. Домогтися виразного малюнка можна навіть при використанні тільки чорного кольору. Саме тому графіку часто називають мистецтвом чорного і білого. Однак це не виключає застосування в графіці кольору.

Лінії

Штрихи

А зараз ми й поговоримо про них.

В одному простому Олівці жили-були дві сестриці – Лінії, одна тонка, ледь помітна, інша – жирна і чітка, братик Штрих і зовсім маленька сестриця Крапка. І хоч вони жили однією сім’єю, всі були різні і, ясна річ, призначення мали не однакове. Проте вони цього не знали, а тому з’являлися з Олівця, коли їм заманеться. Виходила велика плутанина. Олівець зовсім було втратив голову, та, на щастя, зустрів Гумку. Розповів їй про свою біду, а Гумка й каже: «Я тобі допоможу. Тільки-но з’явиться не та лінія, я Ії одразу ж витру».

Почули ту розмову сестрички Лінії, Штрих і Крапка, злякалися Гумки та й перестали вискакувати з Олівця, коли їм заманеться, почали дотримуватися черги. Тонка, ледь помітна Лінія з’являлася, коли потрібно було розмістити на аркуші малюнок, виконати начерк загальних обрисів зображуваного предмета, намітити пропорції тощо або ж показати на малюнку предмети, що йдуть углиб. Жирна і чітка, навпаки, висувала їх на передній план. Штрих залишав свої короткі сліди, коли потрібно було передати найтонші тональні відношення малюнка, а Крапка з’являлася, щоб створити враження лаконічності, стислості, закінченості, наближеності. Так Гумка допомогла Олівцю привчити Лінії, Крапку, Штрих до порядку.

Прикладна (ужиткова) графіка сформувалася в другій половині XIX століття. існують різні види прикладної графіки, які мають різне призначення: інформативне (каталоги, цінники, телефонні та адресні довідники, розклад транспортних маршрутів); маніпулятивне (значки, квитки, формуляри); промислове (етикетки, конверти); видавниче (ноти, карти, репродукції художніх творів, проспекти). До графіки також належать плакати, ілюстрації у книгах і журналах, екслібриси (тобто позначки власників книг, розміщені на внутрішньому боці обкладинок).

Конверти

Листівки

Етикетки

Розглянемо деякі види прикладної графіки докладніше.

Найоригінальніші твори прикладної графіки — поштові марки й екслібриси. Поштова марка — цінний папір, що підтверджує сплату поштового відправлення. Ви знаєте, що поштові марки використовують шляхом наклеювання на предмет поштового пересилання та наступного погашення поштовим штемпелем. Перша марка в історії прикладної графіки відома під назвою «чорний пенні». цим ім’ям марка завдячує тому, що надруковано її було чорною фарбою з номіналом в 1 пенні. На ній було зображено тодішню королеву Великої Британії — Вікторію. Зубців на марці, як і назви країни, що її випустила, не було.

12 найдорожчих марок у світі.

"Чорний пенні"

В Україні поштові марки вперше з’явилися 1918 року. Творцями сюжетів цих поштових мініатюр були видатні графіки — Георгій Іванович Нарбут і Антін Хомич Середа. Після цього понад 70 років Україна жила без своїх марок, хоча ще 1947 року УРСР увійшла до Всесвітнього поштового союзу. Лише з 1992 року в Україні почали друкувати власні марки незалежної держави.

Поштові марки України

Дуже своєрідним жанром прикладної графіки є мистецтво книжкового знаку. Книжковий знак (екслібрис; лат. еx libris — з книг) — книжковий знак; зображення листівки прикрашені й написами — шрифтовими композиціями. Шрифт має відповідати зображенню та кольоровому рішенню листівки.

Зразки екслібрісів

Домашнє завдання (на власний вибір):

Варіант № 1. створення вітальної листівки до свята

Варіант № 2. створення екслібрису для власної бібліотеки

Варіант № 3. створення етикетки для товарів власної фірми-виробника (спорттовари, товари для дітей, кондитерські вироби та ін.)

ДОДАТОК

МАТЕРІАЛИ, ВИКОРИСТОВУВАНІ В ГРАФІЦІ

Оліве́ць. Це інструмент для письма, пишуча частина якого складається з графіту, покритого дерев'яною оболонкою. Існують також механічні олівці — у металевій чи пластиковій оболонці, споряджені висувним механізмом.У минулому випускався особливий вид графітних олівців — копіювальні (зазвичай звані «хімічними»). В стрижень такого олівця додавали водорозчинні барвники (еозин, родамін або аурамін). Такі олівці використовували для отримання відбитків документів. Для цього до креслення, виконаного копіювальним олівцем притискали вологий папір, на якому лишався дзеркальний відбиток креслення.

Прості олівці

Пастель. Ця суха фарба, яку використовують в графіці, має вид кольорової крейди. Тому пастель дозволяє передати не тільки тон, але і колір. Працювати пастеллю краще на тонованому папері.

Пастель

Вугілля. Композиційний підготовчий нарис слід робити крейдою нейтрального кольору. Потім малюнок виконують від найтемнішого до найсвітлішої плями. Густу насичену лінію можна розтерти, досягаючи ефекту «прозорості». Для отримання різних відтінків накладають один колір на іншій. Відблиски і світлі контрасти краще зробити поверх малюнка гуашевыми білилами.

Вугілля

Соус. Матеріал сипкий, як вугілля і пастель, але на відміну від них розчиняється водою. Соусом можна працювати прийомами, схожими на акварель. Цікава робота, яка спочатку зроблена сухим соусом, а потім, за бажанням автора, деякі елементи малюнка розмиваються водою. Соусом можна малювати на заздалегідь змоченому папері, досягаючи ефектів роботи «по-мокрому», коли пігмент розходиться по поверхні, не залишаючи чітких контурів. Папір краще використовувати щільну, яка б під впливом води не розкисала.

Соус

Сучасні графічні матеріали.

Кольорові олівці, до яких ми звикли з раннього дитинства, є матеріалом в графічному мистецтві. У наш час художники використовують їх для передачі об'єму і кольору, зображаючи натюрморти, пейзажі, портрети. Цікаво застосовуються олівці і в створенні ілюстрацій до дитячих книг, коли художник створює картинки, подібні до дитячих малюнків.

Кольорові олівці

Звичайні для дітей фломастери у сучасного художника також є графічним матеріалом. Ними виконують накидання, ескізи, проекти. Фломастерні картинки дуже яскраві, насичені кольором, контрастні.

Фломастери

ГРАФІКА. ВИДИ ГРАФІКИ. ГРАФІЧНА ТЕХНІКА

Графіка - вид образотворчого мистецтва. Слово графіка походить від грецького слова графо, яке означає писати, креслити, процарапывать.

Графічні твори, на відміну від живописних, передають найголовніше без зайвих деталей. Вони ніби відображають ідею твору. Графічні роботи можуть бути чорно-білими, іноді кольоровими. В результаті навколишній світ в графіці дуже виразний, але декілька умовний, образний.

Самостійні, окремі твори називають станковою графікою. Декілька станкових листів, об'єднаних загальною ідеєю, утворюють графічну серію.

Види графіки.

Графіка об'єднує дві групи художніх творів: малюнок і друкарську графіку.

Малюнок вважають унікальним, тому що він існує в єдиному екземплярі. За старих часів художники малювали на папірусі, пізніше - на пергаменті, з XIV в. - на папері. До нашого часу збереглася традиція малювати на тканині.

Графічна техніка. Зображення може бути створене олівцем, вугіллям, тушшю, сангиной (червоно-коричневим олівцем, виготовленим з особливого сорту глини) і іншими засобами. Про роботу, створену кольоровою крейдою, ми скажемо: виконана в техніці пастелі.

На відміну від малюнка, друкарська графіка існує в багатьох екземплярах. Щоб їх отримати, використовують гравюру - зображення на твердому матеріалі, яке покривають фарбами, а потім віддруковують на папері.

Існує різна техніка гравюри: ксилографія, ліногравюра, офорт, літографія. З появою гравюри пов'язано виникнення друкарської книги і розвиток книжкової графіки.

У повсякденності ми найчастіше стикаємося з промисловою графікою. Це - поштові марки, афіші, театральні програмки, етикетки, фірмові знаки, малюнки на коробках для тортів і цукерок і тому подібне

Ліногравюра - малюнок, вирізаний на лінолеумі. Малюнок вирізують на лінолеумній пластині сталевими різцями різної конфігурації. Залежно від форми різця лінія, яку він залишає, може бути зовсім тоненькою, гострою або ж широкою, закругленою. Таким чином виготовляють форму. Потім на неї наносять друкарську фарбу за допомогою спеціального устаткування - валиків. Друкують линогравюру на друкарському пресі. При цьому шар фарби, нанесений на форму, віддруковується на папері. Паперовий відбиток називають линогравюрой, або, узагальнено, як і вся інша друкарська техніка, - естампом.

Ліногравюра

Ксилографія (гравюра на дереві) - зображення, виконане різцями на дерев'яній поверхні. Для цього придатні не всі породи дерев. Художники використовують грушу, дуб, бук, самшит. Дерев'яну поверхню ретельно шліфують і навіть загладжують воском. Малюнок вирізують так само, як і на линогравюре, але велика твердість дерева дозволяє збагатити зображення дрібницями, деталями. Виконувати таку роботу складніше. Друкують відтиснення так само, як і линогравюру, за допомогою друкарського преса на спеціальному папері естампа. Ця техніка старовинна і прийшла до нас з глибини століть. Саме таким чином виконували перші друкарські книги.

Ксилографія, гравюра на дереві

Офорт, або гравюра на металі, - це декілька техніки виконання друкарської форми з металу (міді, цинку). Малюнок наносять на заздалегідь оброблену, відшліфовану, гладку пластину. Це може бути гравірування, процарапывание. Така робота вимагає виняткової точності і фізичної напруги. Існують способи легшого нанесення малюнка. Пластину можна покрити захисним шаром спеціального лаку і «малювати», знімаючи лише лак. Потім такі ластину занурюють в ємність з кислотою, і кислота замість гравера робить поглиблення в металі. Фарбу на офортну пластину наносять руками. Відбиток роблять на друкарському верстаті. М'який папір, притискаючись до пластини, як би вибирає фарбу з поглиблень.

Офорт. Робота одеського майстра Г.Гармідера

Літографія - це гравюра на камені. Для неї використовують спеціальний, літографський камінь. Система нанесення малюнка на камінь дуже складна. Це може бути і процарапывание, і нанесення малюнка кистю з тушшю, і малювання олівцем. У всіх цих випадках використовують матеріали, призначені тільки для літографії. Друкують відтиснення на друкарському верстаті. Літографія дозволяє досягти тонких градацій (переходів) тону, схожих на малюнок олівцем або аквареллю. Завдяки цьому літографські відтиснення іноді нагадують акварельні малюнки.

Станки для друку літографій

5А и 5Г - 1 вересня

5Б и 5В - 8 вересня

Дорогі учні 5-х класів!

У цьому навчальному році ми з вами вивчатимемо різні види образотворчого мистецтва. Уроки проходитимуть дистанційно. Тому один раз в два тижні (стежте за розкладом!) в своєму блозі на сайті Ліцею я виставлятиму матеріал уроку, прочитати який вам буде цікаво. Окрім тексту додаються Презентації, посилання на фільми в YouTube і домашнє завдання. У вашому кабінеті лежатиме тека, куди ви складатимете домашні завдання. Раз в два тижні я збиратиму ваші роботи і виставлятиму оцінки в журнал.

Не бійтеся! Ви всі умієте малювати, хтось краще, а хтось гірше. Але будь-яка робота оцінюється, це ваша праця!

Тому, постарайтеся здавати роботи вчасно і отримувати гарні оцінки. Успіху всім!

Урок №1. Види образотворчого мистецтва.

З чого починається картина.

Формат картинної площини.

ЖИВОПИС

Це вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з передачею зорових образів шляхом нанесення кольорових матеріалів на зображальній площині, а також твори мистецтва, виконані в такий спосіб. Живопис дає можливість людям побачити світ з кращого боку і зробити життя більш різноманітним та вишуканим.

Печерний живопис (фото 1-4) епохи палеоліта складався з ліній і присвячувався в основному тваринам.

Печерний живопис широко практикувався первісними суспільствами, що промишляли мисливством і що знаходили укриття в печерах або жили поряд з ними.

Печерний живопис (часто називають наскальним живописом) зображення в печерах, виконані людьми епохи палеоліта, - один з видів первісного мистецтва. Більшість подібних об'єктів знайдено в Європі, оскільки саме там стародавні люди були вимушені жити в печерах і гротах, рятуючись від холодів. Але такі печери є і в Азії, наприклад Ніах-Кейвз на острові Калімантан в Малайзії. Довгі роки сучасна цивілізація не мала уявлень про які-небудь об'єкти стародавнього живопису. Лише у 1879 р. іспанський археолог-любитель Марселіно-Санс де Саутуола разом зі своєю дев'ятирічною дочкою, в ході прогулянки випадково наткнувся на печеру Альтаміра, зведення якої були прикрашені безліччю малюнків стародавніх людей. Знахідка, що не мала аналогів, потрясла дослідника і сподвигла його на пильне її вивчення. Роком пізніше Саутуола разом зі своїм другом Хуаном Віланова-і-Пьєром з Мадридського університету надрукували результати своїх досліджень, в яких датували виконання малюнків епохою палеоліта. Багато учених сприйняли це повідомлення украй неоднозначно, Саутуолу звинувачували в фальсифікації знахідок, проте пізніше подібні печери були відкриті в багатьох інших куточках планети.

Печерний живопис був об'єктом великого інтересу з боку учених світу з моменту її відкриття в XIX столітті. Перші знахідки були зроблені в Іспанії, проте згодом наскельні малюнки були відкриті в різних куточках світу, від Європи і Африки до Малайзії і Австралії, а також в Південній і Північній Америці. Наскельні малюнки є джерелом цінної інформації для безлічі наукових дисциплін, пов'язаних з вивченням старовини від антропології до зоології. Присутність наскельних малюнків є не просто ознакою стоянки первісних людей, але і існування у даного первісного співтовариства культури, а вік малюнків і зображені на них сюжети дозволяють вченим дізнатися про стан світу і життя первісних співтовариств на момент їх створення. В деяких випадках наскельний живопис є практично єдиним джерелом, з якого можна дізнатися подробиці про стародавню історію місцевості; наприклад, завдяки печерному живопису, знайденому на території Північної Африки нині займаною пустелею Сахара, відомо, що за часів палеоліту і неоліту її екосистема сильно відрізнялася від сучасної і була достатньо багатою. Вона також допомогла визначити зразковий час запустельнювання Сахари і появи в Північній Африці нового вигляду, таких як верблюди.

Наскельні зображення також дозволяють простежувати розповсюдження первісних людей по Землі і, спільно з іншими артефактами, дають уявлення про побут і культуру їх авторів, а також про їх еволюцію. Так, за допомогою вивчення наскельного живопису можливо прослідкувати процес одомашнення тварин і зміни складу фауни в довколишній місцевості.

Станко́вий живо́пис — рід живопису, твори якого мають самостійне значення і сприймаються незалежно від оточення. Буквально — живопис, створений на станку (мольберті) (фото 5).

Твір станкового живопису — картина — створюється на нестаціонарній (на відміну від монументального живопису) і не утилітарній (на відміну від декоративного живопису) основі (полотні, картоні, дошці, папері, шовку тощо) і передбачає самостійне і не обумовлене оточенням сприйняття. (фото 6 – картина І.Левітана «Золота осінь»)

Основні матеріали станкового живопису — олійні, темперні і акварельні фарби, гуаш, пастель, акрил. На Далекому Сході отримав переважне поширення живопис тушшю (в основному — монохромною), часто інтегруючий каліграфію.

Монументальний живопис виконується зазвичай на стелях та стінах різних будинків та споруджень. Монументальний живопис – один з найстаріших видів живопису, відомий з найдавніших часів. В минулі часи переважав живопис водяними фарбами по вогкій штукатурці — фреска. Фреска-картина написана водяними фарбами по свіжій штукатурці. Такий розпис на стіні називається панно, на стелі-плафон. (фото 7 – фреска Мікеланджело у Сикстинській капелі, Ватикан; 7а – «Тайна вечеря», фреска Леонардо да Вінчі у церкві Санта Марія делле Граціє, Мілан)

Вітраж - сюжетна або орнаментальна композиція,виконана з шматочків прозорого кольорового скла,яку скріплювали свинцевим обрамленням. Вона розрахована на наскрізне освітлення й призначена для заповнення віконних рам в окремих архітектурних спорудах. Вітражі широко використовували у готичних соборах ХІІІ-ХV століття. Усі вітражі того часу мали релігійний зміст і складали цілі ансамблі. Найвидатніші зразки живописних картин на склі знаходяться у Франції. Нині вітраж набуває нового значення,він здатний перетворювати внутрішній простір приміщення, внести в дім яскраві барви. Їх використовують для художнього скляного заповнення віконних і дверних отворів, ліхтарів, перегородок. (фото 8, 8а)

Мозаїка - зображення або візерунок, виконане з кольорового каменю, смальти, скла, керамічних плиток. Використовується переважно для декору будівель. Виникла в епоху античності. (фото 9) Мозаїкою в давні часи називали картини, присвячені музам. Як вічні музи, так повинні бути вічні й ці картини. Тому їх не писали фарбою, а набирали зі шматочків кольорового каміння. Старовинні мозаїчні картини можна зустріти в усіх країнах світу. Чудові мозаїки прикрашають архітектурні пам’ятники Києва, особливо гарні вони у Софіївському соборі і Михайлівському Золотоверхому монастирі. В мозаїчній палітрі монастиря вчені нарахували 177 відтінків. Сучасні дизайнери почали використовувати мозаїки при оздобленні громадських будівель, станцій метрополітену, інтер’єрів квартир та приватних будинків. Мозаїкою почали оздоблювати навіть вироби ДУМ: вази, горщики, шкатулки… Сучасні дизайнери для мозаїки почали використовувати навіть яєчну шкарлупу, природні матеріали: квасолю, боби, горох і т. д.

СКУЛЬПТУРА

Назва цього виду мистецтва виникла від латинського слова sculpo — вирізаю; часто скульптуру називають також пластикою (грецьк. plaste — ліплю). Ці дві назви одного виду мистецтва свідчать про існування різних технік створення скульптурних образів.

Скульптура — це тривимірне зображення, що має реальні форми, які розміщені у реальному просторі. Розрізняють два основних види скульптури — рельєф та круглу. А за розміром – монументальна, станкова та скульптура малих форм. Її можна висікати з каменю, виливати з гіпсу, вирізати з дерева, тобто з твердих матеріалів, та ліпити з м’якого матеріалу – глини, пластиліну, солоного тіста. (фото 10, монумент «Засновникам Одеси», кругла скульптура, фото 10а - пам'ятник князю Воронцову, фото 10б - пам'ятник дюку де Рішельє; фото 11 - пам'ятник Іосифу Дерибасу, станкова скульптура; фото 12 – «П'єта» Мікеланджело, фото 13 – копії скульптур давньогрецьких майстрів) На фото 16 та 16а – рельєфи Парфенону. Фото 17, 17а, 17б – Пергамський алтар, де теж рельєф, але він виступає на ¾, це горельєф.

Мистецтво скульптури вибирає своїм об'єктом переважно людину, іноді – тварину (тоді виникає анімалістичний жанр) і значно рідше – натюрморт чи пейзаж. Виходячи з цього виділяють два основних роди скульптурного мистецтва.

Скульптура – один з найдавніших видів мистецтва, що бере свій початок з глибини століть. Розвиток скульптурного мистецтва пов'язаний з культурами Стародавніх Єгипту, Ассирії та Вавилону. Митці цих держав володіли обома скульптурними видами і як матеріал в основному використовували вапняк, після чого скульптурне зображення розмальовували різнобарвними фарбами.

Всесвітньо відомі шедеври давньоєгипетської скульптури – статуя переписувача Каї і портрет цариці Нефертіті, а також рельєфні зображення скульптурного мистецтва Вавилону та Ассирії.

Надзвичайно важливий етап у розвитку скульптури – мистецтво Стародавньої Греції, яке і сьогодні вражає своїми блискучими взірцями. Головна мета давньогрецьких майстрів скульптури полягала в створенні образу прекрасної і гармонійної людини.

Саме тому митці Стародавньої Греції активно використовували у своїй творчій практиці основні жанри скульптурного портрета: побутовий, ню (оголений) та анімалістичний.

Скульптори Стародавньої Греції, серед яких передусім слід згадати імена Мірона, Поліклета, Фідія та Олександра, об'єктами своїх творів роблять як героїв міфів – статуї Афіни та Зевса (скульптор Фідій), Афродіти (Венери) Мілоської (скульптор Олександр), Ніки Самофракійської (скульптор невідомий), так і звичайних людей – статуя Дискобола (скульптор Мірон), «Дорифор» та «Діадумен» (скульптор Поліклет). Слід зазначити, що у давньогрецькому мистецтві існували як одиничні скульптури, так і скульптурні угруповання, серед яких найбільш відомою була скульптурна група, створена Атенодором, Полідором та Агесандром, що зображала -Лаокоона (жерця бога Аполлона) та двох його синів, які гинуть у боротьбі зі зміями (І ст. до н. е.). Страждання ніяк не спотворює обличчя Лаокоона, не порушує загальної гармонії образу і блискуче передає відчуття внутрішньої свободи героя.

Подальший розвиток мистецтва скульптури відсилає нас до культури Стародавнього Риму. Великої популярності тут набуває скульптурний портрет, створення якого було пов'язане з релігією римлян і надзвичайно розвиненим у них культом пращурів, яких увічнювали у скульптурних зображеннях. Поступово римські митці починають створювати скульптурні портрети, серед яких передусім зображуються видатні особистості (імператори, філософи, матрони), і намагаються добитися схожості з оригіналом.

В епоху середньовіччя скульптура активно взаємодіє з архітектурою, адже у багатьох країнах Європи готичні храми були прикрашені скульптурними зображеннями, що передавали напружене духовне життя. Цей принцип у подальшому буде цікаво використаний при спорудженні Собору Паризької Богоматері.

Надзвичайне піднесення мистецтва скульптури пов'язане з італійським Відродженням. Скульптурні твори Донателло (1386– 1466) – статуї пророка та полководця Гаттамелати – і особливо роботи Мікеланджело Буонарроті – «Вакх». «Давид», «П'єта» – є шедеврами світової скульптури.

Говорячи про скульптурне мистецтво XIX ст., не можна не згадати його цікаві вияви у російській та українській скульптурі того часу: пам'ятники Кутузову та Барклаю-де-Толлі, виконані скульптором Б. Орловським (1796–1837); пам'ятник Рішельє в Одесі (скульптор І. Мартос і архітектор О. Мельников); пам'ятник Володимиру Святославичу (скульптори П. Клодт, О. Тон, В. Демут-Малиновський), пам'ятник Богдану Хмельницькому у Києві (скульптор М. Мікешин); пам'ятники І. Котляревському та М. Гоголю у Полтаві (скульптор Л. Позен).

Кругла скульптура – це тривимірний об'ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору. Рельєф – рід скульптурного мистецтва, що розташовує об'ємне зображення (групи людей, пейзаж) на лінії, перпендикулярній до площини. У свою чергу, рельєф поділяють на барельєф – плескате зображення, що ледве виступає над площиною, та горельєф – скульптурне зображення, яке на половину свого об'єму знаходиться над поверхнею. Існує ще один варіант рельєфу, що зустрічається досить рідко, – так званий заглиблений рельєф, коли зображення залишається на рівні площини, а вирубуються тільки його зовнішні контури. Рельєфні зображення використовують при художньому оформленні стін будівель і постаментів пам'ятників.

За своїм змістом та функціями скульптура поділяється на монументальну – пам'ятники, статуї, рельєфи, що безпосередньо пов’язані з архітектурою і пейзажним середовищем; станкову, яка має камерний характер і представлена жанром портрета або фігури в повний ріст; декоративну, що виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст; скульптуру малих форм – так звані статуетки, які прикрашають оселю.

ДЕКОРАТИВНО - ПРИКЛАДНЕ (УЖИТКОВЕ) МИСТЕЦТВО

Це один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.

Головне завдання декоративно-ужиткового мистецтва — зробити гарним речове середовище людини, її побут. Краса творів ужиткового мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність є єдиним можливим засобом вираження змісту та художньої образності. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета - меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання - різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом - дерево, кераміка,текстиль, лоза, камінь, тобто використання природних матеріалів; метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін., тобто використання штучних, винайдених людиною матеріалів. (фото 18-21)

ГРАФІКА

Термін «графіка» спочатку уживався застосовно тільки до листа і каліграфії. Мистецтво шрифту з давніх часів було пов'язане з графікою.

Нового значення і розуміння вона набула в кінці XIX — початку XX ст., коли графіка визначилася як самостійний вид мистецтва.

Графіка буває:

• станкова (малюнок (нарис, замальовка), друкарська графіка, ксилографія, гравюра на металі, офорт, літографія, ліногравюра, гравюра на картоні, монотипія, граттаж.

• книжна графіка - мініатюра, обкладинка, титул, ілюстрація, ініціал, буквиця, лубкова картинка.

• плакат – політичний, спортивний, екологічний, рекламний, сатиричний, просвітницький, театрально-видовищний.

• газетно-журнальна графіка.

• прикладна - листівки, календарі, конверти до пластинок, етикетки.

• сучасні види графіки - графічний дизайн, комп'ютерна графіка.

Малюнок є основою всіх видів графіки і інших видів образотворчого мистецтва. Як правило, графічне зображення виконується на листі паперу олівцем або кульковою ручкою.

АРХІТЕКТУРА

Архітектура – це мистецтво будувати і проектувати будівлі, будови і споруди.

У старогрецькій мові слово «archi» означало «старший» а «tekt» - «будівельник». «Architekton» - «начальник будівельних робіт»

На степовому півдні, тобто території України, будували з глини («зъд»), глиняна споруда називалася «будівлею», майстрами глинобитної справи «здатель» або «архітектор».

Мова живопису – колір, графіки – лінія, скульптури – об'єм.

Мова архітектури - простір

Види і підвиди архітектури:

1. Архітектура об'ємних споруд,ті будівлі, куди можна зайти, які мають об'єм (житлові, суспільні, промислові);

2. Архітектура містобудування;

3. Ландшафтна архітектура (парки, сади, бульвари, освітлення, фонтани, лавки, дерева та квіти.

Головні властивості архітектури

Користь! Міцність! Краса!

Вітрувій –

давньогрецький теоретик архітектури

З чого починається картина. Формат картинної площини.

Формат – це форма того матеріалу, на якому буде виконано роботу.

З чого починається картина? Перш за все художник вирішує, що саме він хоче зобразити, - тобто вибирає сюжет картини. Але сама робота над нею починається з вибору формату. Термін формат не випадково нагадує слово форма. Адже це - форма того, на чому буде виконано зображення: дошки, полотна, картону або паперового листа.

Природно, можна просто узяти для вашої майбутньої картини - малюнка аквареллю або гуашшю - стандартний лист з альбому. Але навіть в цьому випадку ви подумаєте, як краще розмістити на нім зображення - горизонтально або вертикально. А може, кращою формою стане круг або трикутник? Картини у формі круга або трикутника? Хіба такі бувають?

Виявляється, бувають.

Звичайно, більшість картин, створених художниками, мають знайомий всім прямокутний формат. Хоча тут є свої особливості. Скажімо, на горизонтальному прямокутнику краще виглядають пейзажі – роздивляючись таку картину, ми немов «прогулюємося» по ній. Стародавні китайські художники створювали горизонтальні картини-пейзажі у вигляді сувоїв. Вони були довгими, їх навіть ніколи не розгортали повністю і розглядали по частинах – прогулянка виходила дуже тривалою! Підходить горизонтальний формат і для картини, на якій відбувається що-небудь цікаве, – глядач як би стає випадковим свідком події і лише поступово розуміє, що саме відбувається. А ось людину частіше зображають на картині вертикального формату: так його фігура привертає до себе найбільшу увагу, а саме це є метою художника.

Існують картини, сильно витягнуті по горизонталі, їх називають фризи. Вони можуть зображати, наприклад, подія з великою кількістю персонажів. Картини, дуже витягнуті по вертикалі, теж існують – адже саме такий формат краще всього передає красу квітки на довгому стеблі, або ж довгоногих і довгошиїх птахів, наприклад чаплі або журавля. Зазвичай такі твори мають декоративний характер. Їх розміщують, зокрема, уздовж стіни великого залу або по сторонах дверей.

Порівняно рідко художники вибирають для своєї майбутньої картини квадратний формат. Ця геометрична форма, дуже стійка і спокійна, краще всього підходить для зображення того, що не рухається, наприклад фруктів і овочів, різних предметів побуту. Проте у минулому використовували квадратний формат частіше. Вибирали художники і інші несподівані формати. Наприклад, круглі картини, звані тондо, створювали видатні художники: Сандро Боттічеллі, Рафаель Санті і Мікеланджело Буонарроті. Одна з відомих в світі картин - «Святе Сімейство» Мікеланджело - має саме такий формат, і тому її ще називають «Тондо Доні» (Доні - ім'я її замовника).

Художники, що зображали людей, - портретисти - завжди з повагою відносилися до овального формату. Звичайно це був овал, витягнутий по вертикалі. Але якщо художник зображав, скажімо, двох братів або сестер або ж батьків з дитиною, вертикальний овал «клали на бік» - інакше дві, а тим більше три моделі в нім просто не помістилися б. Овальний формат для портретів використовують і зараз - така картина виглядає особливо урочисто і парадно.

Художники, що прикрашали розписами церкви або палаци, могли отримати замовлення на зображення в півколі, яке знаходилося над головним входом, під кам'яною дугою - аркою.

Дуже рідкісними є картини трикутного формату. Художники, у тому числі і сучасні, звертаються до нього ради експерименту. Сюжети з реального життя в такому форматі навряд чи виглядатимуть переконливо, а казкові, фантастичні або просто орнаментальні мотиви - значно краще.

А ось народні майстри і художники декоративно-прикладного мистецтва однаково вдало використовують всі можливі формати. Адже круг - це тарілка або піднос, овал - писанка, прямокутник - стіна хатини або стінка скрині, трикутник - квітчаста або мереживна хустка.

Проте все сказане не означає, що не існує пейзажів в крузі, горизонтальних портретів або зображень речей в овалі. Єдиним правилом для вибору формату завжди є лише задум художника.

Які формати можливі для картин?

Чи бачили ви картини незвичайного формату? Які саме?

Домашнє завдання:

Намалюйте свої літні враження в якому-небудь незвичайному форматі. Іструменти і матеріали: лист паперу А-4, гуаш або акварельні фарби, пензлі.

План роботи:

Олівцем на листі паперу скомпонуйте (знайдіть відповідне місце) зображення. Продумайте деталі. Підготуйте малюнок для подальшої роботи з фарбами: зітріть всі допоміжні і зайві лінії. На палітрі поряд підберіть кольори. Почати роботу фарбами краще з тих квітів, які вам зрозумілі.Після закінчення роботи подивитеся на результат в цілому - чи немає яких-небудь деталей, які б заважали сприйняттю роботи з невеликої відстані. Для цього відійдіть на декілька кроків і подивіться на роботу. Все, що вам не подобається, виправіть.