6-й класс

Тарас Шевченко відомий у світі як поет, але не менш багатою і цікавою є його творчість як художника

Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював п’яного дяка, то був ним покараний.

Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований самим автором ще 1830році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

У лютому 1831 року на вулицях столиці Російської імперії – Петербурга з’явилася валка втомлених людей. Один хлопчина звертав на себе увагу тим, що незважаючи на зимову пору, був майже босий. На одному чоботі підошва відпоролася і була прив’язана мотузкою. Це був кріпак поміщика Енгельгарда Тарас, який разом з іншими прибув до столиці. У Петербурзі доля Шевченка круто змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра і 1832 року він віддав Шевченка у майстерню на навчання до одного з кращих художників-ельфрейщиків В.Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки. Перші спроби в цьому напрямі були невтішні, однак справжнє систематичне навчання почалося в майстра і це подобалось Тарасу. У 1836 році закінчився термін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва, очевидно, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.

Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком – художником І.Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху. Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою),спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі, любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії “Живописна Україна” – “Дари в Чигирині 1649 року”, “Судня рада” і “Старости”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.

Згодом, Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. В 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, відсутністю нарядності, вдалою композиційною бадьорістю і свіжістю барв, намагання дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 - у кріпосному рабстві, 10 - у тюрмах та на засланні. А решту постійно перебуваючи під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному домі.

Т.Шевченко відомий у світі в першу чергу як художник слова, однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника. Шевченко був справжнім творцем Української землі.

 Подивіться відео про Т.Г.Шевченка - художника

https://www.youtube.com/watch?v=uGZN8P84mIY

Батальний живопис
У образотворчому мистецтві термін «батальний жанр» відноситься до картин, що зображають сцени війни. На полотні відображені люди в динаміці, наголошується високий рівень уваги до деталей. Батальний жанр присвячений всім подіям, пов'язаним з війною: походи, битви – сухопутні і морські.
Головним чином цей жанр характерний для живопису, частково також графіки і скульптури. Він може бути складовою частиною історичного і міфологічного жанру, а також зображати сучасну художникові життя армії і флоту. Батальний жанр може включати елементи інших жанрів - побутового, портретного, пейзажного, анималистического, натюрморта (при зображенні зброї і інших атрибутів військового життя).
       Завдання і цілі художників, що працюють в цьому жанрі:
       Демонстрація важливості історичного моменту, битв, побуту солдатів часів війни; Відображення найбільш знакових моментів битв; Демонстрація героїки солдатів; Розвиток відчуття патріотизму, довга. Відображення на полотні реальних військових дій і історичних подій, пов'язаних з ними, зближує батальний жанр з історичним. Присутні риси побутового напряму – демонстрація звичайного життя, поза полем битви, але пов'язаною з бойовими діями.
        Історія формування
Формування батального жанру починається в епоху Відродження (Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Тіциан, Тінторетто), він переживає свій розквіт в Хvii-хviii вв. (Д. Веласькес, Рембрандт, Н. Пуссен, А. Ватто) і особливо яскраво передає трагедію війни в період романтизму в I-й половині XIX в. (Ф. Гойя, Т. Жеріко, Э. Делакруа). Художники-баталісти, як правило, прагнуть передати героїчну готовність до боротьби, оспівують військову доблесть, торжество перемоги, але деколи в своїх творах вони викривають антилюдську суть війни, проклинають її (П.Пікассо «Герника», картини В.Верещагина, М.Грекова, А.Дейнеки, Е.Моїсєєнко, Г.Коржева і ін.).
Офіційне формування напряму відбулося в 16 столітті, але роботи, що демонструють сцени баталій, характерні для мистецтва стародавніх часів: Живопис і мистецтво Стародавньої Греції: сцени битв відображені на амфорах, рельєфах, що декорують стіни храмів. На території Стародавнього Сходу зустрічаються зображення великих полководців і правителів, що б'ються на полі битви. Батальний жанр представлений на зображеннях на рельєфах храмів часів Римської імперії. Герої сюжетів – імператори і великі завойовники. За часів Середніх століть батальний живопис представлений гобеленами, мініатюрами в книгах, килимами, іконами. В період Ренесансу в Італії вперше з'являються роботи, в який батальний жанр представлений численними шедеврами з реалістичною, динамічною передачею сцени битви. З 16 століття офіційно починається відлік розвитку жанру в звичному розумінні.
У 1-ій половині 19 в. на розвиток батального жанру наклали відбиток історизм і емоційний пафос романтизму; події епохи наполеонівських воєн і національно-визвольних рухів в Європі відображені в живописі А. Гро, Т. Жеріко, Э. Делакруа, О. Верне у Франції, Ф. Гойі в Іспанії, П. Міхаловського в Польщі і ін.
Окремий етап розвитку напряму – російський батальний живопис. Вона відрізняється від аналогічних робіт художників з інших країн особливим духом патріотизму, реалістичністю, динамікою, деталізацією зображень. Мета російських живописців – передати пошану і пошану до героїзму військових. Традиція піднесення військових подвигів продовжилася в 20 столітті. Особливо це видно в роботах післявоєнного часу – плакати, графіка, живопис.
        Характерні риси
• Батальні картини характеризує:
• Масштабність.
• Особлива увага приділяється деталям.
• Реалістичність передачі об'єктів.
• Напруженість, емоційність, динамічність.
• Історична достовірність.
• Ідейна спрямованість.

Василь Верещагин
Один з яскравих баталістів Росії, літератор. Подорожував по світу, здобув відмінну художню освіту. Його перу належить одна з відомих робіт в батальному напрямі образотворчого мистецтва – «Апофеоз війни». Батальний жанр представляють роботи: «Релігійна процесія на святі Мохаррем в Шуше», «Колишнє зміцнення Кош-тігермень», «В'їзд до міста Катта-курган», «Після атаки. Перев'язувальний пункт під Пльовной», «Придушення індійського повстання англійцями».
       Микола Каразін
Баталіст і письменник. Увагу приділяв деталям побуту, обстановці. Малював з натури, будучи військовим кореспондентом під час сербсько-турецької і російсько-турецької кампаній. Каразін вважається творцем особливого стилю акварельного живопису – його роботи легко дізнатися, завдяки особливій манері створення світлових ефектів, контрастів, побудові композиції, похмурості. Картини: «Узяття Ташкента», «Вступ російських військ до Самарканду 8 червня 1868 г.», «Першої появи російських військ на Аму-дар'ї. Переправа загону Туркестану у Шейх-арика», «Текінська експедиція 1881 року. Штурм Геок-тепе».
       Франц Рубо
Професор живопису, баталіст, панорамист, засновник російської школи панорамного живопису. Він створив близько 200 геніальних монументальних робіт. Масштабність – головна межа живопису Рубо. Картини художника: «Оборона Севастополя», «Штурм аулу Ахульго», «Бородінськая битва».

Домашнє завдання:
Намалюйте композицію в батальному жанрі на сюжет історичної події, якові вивчали на уроках історії (акварельні або гуашеві фарби), або  намалюйте композицію “Битва на морі”.



Подивіться відео про Батальний жанр у живопису

https://www.youtube.com/watch?v=eO-py1uszWE

https://www.youtube.com/watch?v=ZKO6F5LYvXQ