5-й класс

1. СИМВОЛІКА УКРАЇНСЬКОГО ОРНАМЕНТУ

Символ (від грецьк. sumbolon — знак, прикмета, ознака) — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища, що використовується для збереження і передавання інформації. Художній символ у декоративно-прикладному мистецтві використовується для збереження і передавання певної інформації, естетичних цінностей. Будь-який символ є образом, у якому завжди присутній певний зміст.

Символіка — сукупність символів, які використовує та чи інша група осіб, організація, громадське чи політичне об'єднання, держава та ін.  Наприклад, державна символіка, олімпійська символіка, математична символіка, символіка звуків мовлення та ін. Символіка — це умовне вираження ідей, понять, почуттів.

Наприклад, великий Герб України та герб міста Львіва, сучасна символіка козаків, символіка Євро-2012. Кожне зображення, яке ви бачите, має власне тлумачення.

 Саме так і будь-яке зображення в українських орнаментах має своє символічне значення. Давайте з цим і познайомимося.

Ви вже знаєте про види декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва України.

♦   Чи звертали ви увагу, що ті самі зображення зустрічаються у вишивці та ткацтві, писанкарстві та різьбярстві? Які символи найчастіше зустрічаються в українських орнаментах?

Недарма кажуть: «Без верби й калини — нема України». Верба та калина — найулюбленіші рослини українського народу.

3 давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: «Де верба — там і вода». І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Існував звичай, коли матері по черзі «били» освяченими гілочками своїх дітей, примовляючи:

«Не я б'ю — верба б'є:

 Будь великий, як верба,

 А здоровий, як вода,

 А багатий, як земля!»

З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури, сопілки, а також меблі, ложки, човни. Тому й в орнаментах люди зображали вербові гілочки та цілі дерева (Дерево Життя).

Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. У сиву давнину калину пов'язували з народженням Усесвіту, з вогненною трійцею (Сонце, Місяць, зорі). Тому й свою назву вона бере від давньої назви Сонця — Коло. Оскільки ягоди калини червоного кольору, то стала вона символом крові й невмирущого роду. Через це дівочі сорочки, весільні рушники рясно прикрашені її пишними гронами. Кажуть, що в калині материна любов і мудрість: кущ — це сама мати; цвіт, ягідки — діти.

Дуб і калина — мотиви, які найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках, поєднуючи в собі символи сили та краси — сили надзвичайної, краси невмирущої. Дуб вважали священним деревом, він уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку та життя. Отже, у вишиванці із зображенням дубового листя хлопці й молоді чоловіки мають на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

Здавна на українських землях освячували мак, ним же обсівали людей та худобу, адже вірили: мак має чарівну силу, що здатна захистити від усілякого зла. Ця ніжна трепетна квітка несе пам'ять роду. Дівчата, у чиїй родині були загиблі, з любов'ю та сумом вишивали візерунки маку на сорочках, голови ж прикрашали віночками з семи маків, присягаючи цим зберегти та продовжити свій рід.

Сад-виноград — це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка ростить і плекає дерево їхнього роду.

Ми вже говорили, що в орнаментах часто зустрічаються зображення тварин. І такі символи називаються зооморфні. У вишивках також є зооморфні (тваринні) орнаменти, на яких зображуються кінь, заєць, риба, жаба; птахи — півень, сова, голуб, зозуля; комахи — муха, метелик, павук, летючі жуки.

Солов'я та зозулю вишивають на дівочих рушниках. Цих пташок частіше розміщували на гілках калини, що є символом продовження роду.

Павичі — дуже важливі птахи, їх завжди зображують на весільних рушниках і часто над ними розташовують вінок або вінець. Пава — це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію життя, тому вона птах сімейного щастя.

Молодят символізують соколи, голуби й півні. Характерною рисою весільного рушника є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобах ягоди калини, або сидять у корінні дерева — символ нової родини.

Ластівка — цей птах завжди несе добрі звістки. Саме вона піклується про те, щоб людина не пропустила сприятливої пори для створення родини й зміцнення господарства.

Ось ми й познайомилися з деякими символами українського орнаменту.

2. ОРНАМЕНТ. СТИЛІЗАЦІЯ. ОРНАМЕНТАЛЬНА КОМПОЗИЦІЯ

Український мистецтвознавець Кость Віталійович Широцький стерджував, що «на найпростішій і на найскладнішій стадії в розвитку орнаменту народ звертається до природи, але не просто копіює навколишню дійсність, а перероблює, спрощує і своїм умовним малюнком створює власний стиль». Як ви вважаєте, чи має він рацію? Сьогодні ми розберемося у такому складному, але цікавому українському орнаменті.

У народних орнаментах, які прикрашають побутові речі, відбито тисячолітній інтелектуальний досвід народу-творця. Художня мова народних орнаментів така ж багата, як і мова народної поетичної творчості, тому заслуговує на глибоке вивчення.

Орнамент (від лат. ornamentum — прикраса) — візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів, стилізованих тваринних чи рослинних мотивів.

Стилізація — процес узагальнення предмета за формою та кольором на основі добирання найвиразніших його рис.  Процес стилізації складний, але дуже цікавий.

Орнамент як прикраса відіграє функцію естетичного оздоблення тіла людини (ювелірні прикраси), приміщення (розписи, предмети декоративно-ужиткового мистецтва), споруди (архітектурні прикраси) чи будь-якого іншого простору. Орнамент — це досить складна система, що компонується з різноманітних елементів, знаків, символів, які взаємодіють та створюють цілісну енергетичну картину, зрозуміти яку сьогодні доволі складно. Кожен з орнаментальних символів приховує етапи історичного розвитку людства (знаки первісних культур, середньовічні релігійні символи, метафори народно-поетичного осмислення, а також символи, притаманні сучасним естетичним канонам).

 Орнаменти мають власну класифікацію. Вони бувають:

геометричними;

рослинними;

зооморфними (зображення тварин);

антропоморфними (зображення людей);

космогонічними (солярні знаки — зображення Сонця і планет, уявлень про їх рух та про конструкцію і функціонування світу);

епіграфічними (орнаменталізовані написи, наприклад слов'янська в'язь, арабське письмо),

скейоморфними (у перекладі з грецьк.— знаряддя, посуд; наслідування слідів різних технічних засобів, наприклад лозоплетіння, ткання, обв'язування ременем, шнуром, окуття).

Будь-який орнамент складається з елементів. Елемент орнаменту — найпростіший зв'язок кількох ліній, які утворюють елементарну фігуру геометричного чи довільного вигляду.

З елементів складається модульна фігура. Модуль в орнаменті — основна фігура чи композиція ліній, яка створює та тримає орнамент у його ритмічній послідовності. Поєднання двох і більше модулів утворює фігури орнаменту. Однією з найпростіших фігур є кут і хрест, що складаються з двох елементів. Ритмічним повторенням фігур створюється мотив орнаменту. Мотив може визначатися формою елементів, знаків, конкретизованих зображень, що утворюють орнамент, або особливостями побудови — пропорціями, ритмом, типом симетрії.

За композицією орнаменти бувають: у смужці, у квадраті, у колі, у прямокутнику, у трикутнику.

Коли ми дивимося на предмети декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва, на розписи, різьблені або ковані візерунки чи вишивку, помічаємо, що ці зображення відрізняються від того, що оточує нас у повсякденному житті. Ружа, яку намалювали майстри петриківського розпису чи вишили на сорочці вишивальниці, зовсім не схожа на ту, яка росте під нашими вікнами. Чому це так? Тому, що ружу зображували майстри декоративно-прикладного мистецтва. Вони її роздивлялися, аналізували її форму та колір, робили замальовки, а потім стилізували квітку. Пригадаймо, що називається стилізацією. Стилізація — це процес узагальнення предмета за формою та кольором на основі добирання найвиразніших його рис. Стилізація має свої принципи, із якими ми зараз познайомимося.

Принципи стилізації

•   Узагальнення форми в її межах.

•   Узагальнення форми зі зміною обрису (окреслення предмета).

•   Узагальнення форми і спрощення конструкції.

•   Зміна характеру форми на більш декоративний.

•   Перетворення об'ємної форми на площинну.

 Тому стилізація природних форм є перетворенням живої форми на спрощену або ускладнену, відповідно до призначення.

Зі стилізованих і декоративних елементів можна створити візерунок. Візерунок — це вільна композиція декоративних мотивів. Візерунки, створені на основі використання стилізованих природних форм, завжди милують око.

Завдання до теми:

На аркуші паперу А-4 створити стилізоване зображення рослин на основі обраної реальної форми, яку можна використати при вишиванні рушника.

Матеріали: акварельні або гуашеві фарби, фломастери, кольорові кулькові або гелеві ручки.

Уважно перегляньте відеоролики про орнамент

https://www.youtube.com/watch?v=PdPw8TrDLmk

https://www.liveinternet.ru/users/4798140/post440254513

https://www.youtube.com/watch?v=xJ3VpY4543A

 https://www.youtube.com/watch?v=UuIbb83i4cM